Твір Івана Франка «Створення світу» є філософсько-поетичним осмисленням
біблійного міфу про походження світу та людини, переосмисленого крізь призму
наукових знань, раціонального мислення й гуманістичного світогляду автора.
У поемі Франко поєднує релігійні уявлення з досягненнями природознавства,
еволюційної теорії та історії людської культури, прагнучи показати процес творення
як закономірний і поступальний розвиток матерії та життя.
Центральною ідеєю твору є утвердження активної ролі людини в пізнанні світу й
самої себе, а також думка про гармонійний зв’язок між природою, розумом і працею.
Франко відходить від догматичного трактування біблійних сюжетів, надаючи їм
символічного та філософського значення, і підкреслює цінність науки як засобу
осягнення істини.